Хотіла б я написати про черговий книжковий срач, але він так далеко повз мене, що мені навіть лінь розбиратися 

Хочу поговорити про інше. Про те, що зараз стало соромно критикувати книжки українською. 

Звісно, я про те, що це улюблений аргумент захисників вологої фантазії про штучну покірну жінку 

Якщо, не доведи господи, ти вирішив сказати, що це погано редагована стереотипна книжка, то відразу прийде десяток людей сказати: «Ага! Перевзулася! А тиждень назад ти казала читати і купляти українське, бо завтра його знищить росія, а тепер хейтиш українського автора» 

Але те, що це книжка українського автора, не дає їй карт-бланш на просування гидких наративів та поганої редактури. Не означає, що тепер можна писати що завгодно і українськість змусить всіх це автоматично вважати вершиною письменницького таланту