всі 67 прочитаних сторінок плачу. ця книжка мене просто розйобує. читати її, коли твій тато військовий і бачити думки «моєму сину через місяць рік, я не маю померти тут» це дуже страшно.

згадала, чому надаю перевагу вигаданим історіям — там є розуміння, що це не реальність. цього не існує. з цією книжкою таких думок нема, це те в чому ми живемо. це те, що переживають тисячі військових та їхні родини. це те, що переживаю я кожен раз коли тато не виходить на зв’язок довгий час.