**Етимологія фразеологізму

Ряст здавна вважали провісником весни. Люди поспішали на узлісся, де ріс ряст, щоб босоніж, пританцьовуючи, накликати:

> «Топчу, топчу ряст. Дай, Боже, того року діждати і ряст потоптати!»

Це означало, що людина, котра доторкнеться до живої природи, оздоровиться, набереться життєвої сили, щоб дожити до наступної весни. З часом обряд відійшов у минуле.