«Дівчина з ведмедиком»
★★★☆☆

Маю враження, що автору і самому було нудно писати цю книгу. 

В порівнянні із «Доктором Серафікусом» і «Без ґрунту» текст програє. Так, все ще дуже гарні речення, так, все ще багато гострих деталей, які Домонтович так добре вміє помічати. Так, все ще магічні описи — що Києва, що Криму. 

Але діалоги цього разу були шось ні туди — ні сюди. Фінал відчувається як чорті-шо. 16-річна Зіна поводить себе то як восьмирічка, то як ексцентрична мамина подруга. 

Коротше, був би Домонтович зараз починаючим автором, я би написала в рецензії, що він, мабуть, ще шукає себе і йому варто долучити до роботи професійних редакторів.