Нарешті ми, вперше за весь час, зустріли таку ж їбанутєньку хасю як і самі! 
Спочатку, коли ми просто проходили мимо, вона на нас так прям кидалась, тявкала, і всячески показувала, шо це її парк, і ми тут чо вобщє прийшли? 
Але хазяйка хасючки виявилась настирливою і переслідувала нас по всьому парку, поки діти не познайомились. 

Не знаю як Скай, а я набігалась так, шо язик на плечі поклала. 
Шкода, шо парк далеко від нас, ми там випадково, проїздом опинились. 
Але я ще раз впевнилась, шо нам треба срочно братика або сестричку. 

Але ж хасюня гарна! 
Мініатюрна така, супер-мохната. Хвіст то вобщє витвір мистецтва. 
І до мене тулилась як до рідної.