Ну, штош. І до кейсу. 
Отже:
Питання 1 
Правильна відповідь – перевірити турнікет.
Це обов'язкова перша дія! 
Поранений уже сам наклав турнікет, але ви не маєте права просто прийняти на віру його слова про те, що кровотеча контролюється. Після переходу до TFC попередньо накладений турнікет потрібно обов'язково переоцінити, переконатися в відсутності кровотечі і перевірити, чи правильно він працює. 
Особо паскудно тут те, що час накладання невідомий. Його треба встановити хоча б максимально приблизно й чітко позначити/записати. 

Чого інші варіанти гірші? 
Шина — травма гомілки наразі не є безпосередньою загрозою життю.
Вода — спрага сама по собі не означає шок. За відсутності шоку пероральна рідина допустима, але це далеко не перша дія. 
Детальний неврологічний огляд — потрібен, але тільки після первинної переоцінки життєзагрозливих проблем.
Ну, про зняти турнікет думаю говорити зайве. А проведення конверсії, це теж далеко не першочергова дія. 

Питання 2 
Правильна відповідь – провести повторну оцінку за MARCH.
Чого так? 
Поява нової скарги не означає автоматично: “тепер накладаємо шину”.
У вас уже є кілька потенційно серйозних проблем:
- підозра на ЧМТ, 
- кров із правого слухового проходу, 
- анізокорія, 
- порушення зору, 
- нудота, 
- зміна швидкості мовлення/реакцій, 
І тільки потім травма гомілки. 

Ну і це відповідає принципу TCCC: 
- після будь-якого втручання або зміни стану потрібно постійно переоцінювати пораненого, а не просто переходити до наступної локальної проблеми. 
І вже після повторної MARCH, якщо життєзагрозливих проблем не виявлено, переходите до детальнішої оцінки кінцівки та її іммобілізації.

Та й таке. 
Питання?