Прийшов сьогодні на пошту корсет. 
Попросила знайомих його забрати. Ну і заодно вигулять Ская, бо бідна дитина не винна, шо мать хребет зламала. 

Буквально через пів години чую хасіни пісні під дверима. 
Аж псіханула. Ну невже так важко було нормально вигулять собачку? 

Відкриваю двері, сидить собаченька з огризком повідця, радісна така, ножками перебирає. 
Почала дзвонити знайомим, в вони ту псяку розшукують по всім околицям і думають як мені сказати, шо собачка з'їбнула на багаті села. 

Кароче як тільки цю морду вивели з машини, він тут же перегриз повідець і рванув додому. Без матері рідної нам не гуляється. 

Ну, штош. 
Знач буде сидіть дома поки в мене хребет не зростеться.