Штош. 
Отже, велика гематома, припустимо на стегні, болить, сіпає, до евакуації хз скільки. 
 
Найперше, що ми повинні зробити, це виключити компартмент-синдром. 
Гематома всередині м'яза може сама створити достатній тиск у фасціальному компартменті. (Компартмент-синдром стегна хоч і доволі рідкісний, але описаний саме після тупої травми та великих внутрішньом'язових гематом). 
Пульс на стопі при цьому може бути абсолютно нормальним — його наявність не виключає компартмент-синдром. 
Тому я б перевірила:
- чи стегно стає твердим, напруженим, 
- чи є біль при пасивному розтягуванні відповідної групи м'язів, 
- чутливість шкіри, 
- поколювання, оніміння, 
- силу рухів, 
- пульс на стопі та капілярне наповнення, 
- чи збільшується об'єм стегна, 
- чи біль прогресує попри аналгезію.
І головне! Це треба повторювати в динаміці, а не перевірити один раз. 

Але ще ми маємо відчуття сіпання і гарячу шкіру безпосередньо на гематомі. 
Саме по собі сіпання не доводить нагноєння. Це може бути фасцикуляція, спазм травмованого м'яза, реакція тканин на запалення або подразнення нервових структур.
А от локальне тепло + наростаючий біль + набряк, особливо якщо через кілька днів після травми, вже дають привід думати про інфікування і абсцедування гематоми. Тут важливі температура тіла, почервоніння, погіршення загального стану, локальна флуктуація і лабораторні ознаки запалення.

Коли це компартмент — потрібна хірургічна декомпресія, а не просто прокол гематоми.
 Якщо це інфікована гематома — потрібне дренування/дебридмент та антибіотикотерапія. 
Єслі вона просто організована і не створює ускладнень — її взагалі можна не чіпати.

Тобто, все залежить від клінічної картини. 
І от мені цікаво, як ви б збирали анамнез і вимальовували клінічну картину щоб визначити свої подальші дії? 
Бо від ваших дій залежить чи лишиться поранений живим і з кінцівкою. 

Відео просто так. Це приклад вскривання і очищення гематоми в польових умовах.