Так, ладно. 
Отже, чи можливо таке без смерті матері і дитини? 

Ну, чисто теоретично так. 
А на практиці дуже малоймовірно. 
Шалений викид адреналіну і норадреналіну + сильний больовий синдром закинуть тиск поза хмари. Внаслідок цього зривається серцевий ритм. Потім лопаються судини. 
А далі на вибір – інфаркт, інсульт або крововилив в наднирники. 
І коли до цього дитину не встигли "відділити" від матері, то скоріш за все помруть обидві. 
Тому коли епідуральна аналгезія не діє, анестезіологи одразу вводять в загальний наркоз. 
Без варіантів. 

А як же ж тоді люди з травматичними ампутаціями примудряються зберігати свідомість і ще й самостійно накладати турнікет? 

А от тут зворотня сторона адреналінової медалі. 
Тимчасовий викид адреналіну дозволяє людині лишатись в свідомості і навіть усвідомлювати свої дії. 

А як же ж так, шо один і той же адреналін в різних випадках призводить до абсолютно різних станів, спитаєте ви? 
А я скажу. 

Тут, діти мої, потрібно враховувати роботу психіки людини. 

Травматична ампутація, це вже здійснившийся факт і адреналін працює на збереження життя, бо психіка дає нам команду – вижить! 

Коли вас ріжуть наживо, це процес який триває, мозок розуміє, що це триватиме далі, вам страшно, ви панікуєте + адреналін. 
Це переважно призводить до смерті. 

Який висновок з цього? 

Паніка=смерть. 

Вапріси?