**Зниження зарплат медикам Кропивницького пояснюють новими** **коефіцієнтами НСЗУ**

 У Кропивницькому в одному з медзакладів із **1 липня планують зменшити оплату праці лікарям та середньому медперсоналу на 15%**.

За словами адміністрації, причина зниження заробітних плат і затримок виплат полягає в **дефіциті фінансування від НСЗУ, зокрема через** запровадження нових знижувальніих коефіцієнтів  за пакетами медичних послуг в 2026 році (_зокрема керівниця закладу наводить наступні приклади: тариф на апендектомію (видалення апендициту), який торік становив близько 12 000 гривень, цього року впав до приблизно 7 000 гривень, а вартість лапароскопічної операції на додатках за тарифом становить 3900 гривень_), що істотно впливає на доходи підприємства. 

**Що важливо з правової точки зору?
 **Зміна істотних умов праці**, зокрема розміру оплати, регулюється ст. 32 Кодексу законів про працю України.
 Роботодавець має право змінювати істотні умови праці лише у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці.
 Працівника повинні повідомити про це **не пізніше ніж за 2 місяці**, якщо інше не передбачено спеціальними нормами воєнного стану.
 Якщо зменшення зарплати відбувається **в межах встановлених державою мінімальних гарантій**, це формально може бути законним.

 Водночас, **систематична затримка зарплати -** окреме питання відповідальності роботодавця.

 Відповідно до ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону України «Про оплату праці»:
 зарплата має виплачуватись регулярно;
 не рідше двох разів на місяць;
 із дотриманням встановлених строків.

**Затримка виплат може бути підставою для:**
 звернення до Держпраці;
притягнення керівництва до адміністративної і кримінальної відповідальності;
 стягнення заборгованості через суд;
 нарахування компенсації за порушення строків виплати.

Та чи можливо забезпечити гарантії для пацієнта та гідну оплату медиків при тарифах, які не покривають витрат закладів охорони здоровʼя? Ситуація у Кропивницькому може стати показовою для всієї країни.


> 💬 Насправді, запровадження знижувальних коефіцієнтів в умовах триваючої інфляції та одночасного залучення значних обсягів міжнародного фінансування для розвитку окремих напрямів системи охорони здоров’я виглядає щонайменше дискусійним і потребує належного економічного та правового обґрунтування. Водночас варто враховувати, що комунальні заклади охорони здоров’я сьогодні фактично мають додаткові механізми фінансової підтримки - зокрема шляхом залучення грантових коштів, міжнародної технічної допомоги та фінансування з боку органів місцевого самоврядування, а також мають можливість офіційно запроваджувати платні послуги за своїми тарифами. Натомість, більшість суб’єктів приватної медичної практики позбавлені рівного доступу до ресурсів грантової і місцевої підтримки, що може ставити їх у нерівні конкурентні умови та актуалізує питання дотримання принципу балансу інтересів і справедливості при формуванні державної політики у сфері фінансування охорони здоров’я.


[Медичне Право України](https://t.me/medpravoua)