73-річна Віра Сігайова була родом з села Федорівка Запорізької області. Упродовж 30 років працювала дояркою на фермі. Потім обіймала посаду пекарки. Останнім часом була на пенсії, але залишалася активною та енергійною.  

Обожнювала ринок «Анголенко» в Запоріжжі і у вихідні часто їздила туди. Любила гуляти в парку, легко знаходила спільну мову з новими людьми. 

Із перших тижнів повномасштабного вторгнення село Федорівка опинилося під російською окупацією. Їй разом із рідними вдалося вибратися та переїхати в Запоріжжя. 


> «Бабуся була правдолюбкою, завжди вболівала за справедливість, не боялася казати те, що думає. Сильна, вольова жінка, але водночас мʼяка, емпатична, дуже сентиментальна. Вона ніколи не могла пройти повз чужої біди», – сказала онучка Анна Фощан.

10 жовтня 2026 року Віра Сігайова загинула внаслідок російського удару керованими авіабомбами по будинку в Запоріжжі. Через атаку не стало також її доньки Наталії та онучки Поліни. 

У Віри залишилися син, донька, онука та онук.