9:00 – хвилина мовчання 

Молодший сержант Олексій Марцінко народився в місті Хмельницький. Навчався в місцевому вищому професійному училищі, але завжди мріяв про кар'єру військового.

Коли йому виповнилося 18 років, вступив на військову службу. Брав участь в АТО/ООС. Тоді й отримав псевдо Комар – побратими жартома назвали його так через довгий ніс.

Під час повномасштабного вторгнення Олексій продовжив боронити Україну. Воював у лавах 3-ої бригади оперативного призначення НГУ «Спартан». Обіймав посаду командира відділення снайперів роти спеціального призначення.


> «Чесний, гордий, справжній воїн, Герой. Багато його фраз ведуть мене по життю, одна з них: «Навіть якщо загину – моя смерть не буде даремною. Я помру за Україну», – написала дружина Надія Баранова.


26-річний воїн поліг 1 лютого 2024 року біля села Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.

У нього залишилися дружина, син, батьки, брати, сестри, інші рідні та багато друзів.