Володимиру Зімовському було 70 років. Народився й жив у Вовчанську. Працював таксистом. 


> «Коли працював таксистом, телефон у нього не замовкав, його знали всі. Тому як почалася війна, під кулями допомагав волонтерським організаціям розповсюджувати допомогу. Інколи ледь живий заходив до дому», – пригадала дружина Раїса.


16 травня 2024 року, коли залишатися в місті стало надто небезпечно, Володимир із дружиною та сусідом вирушили з дому. Дорогою їх застав бій. Авто рухалося із великою швидкістю, однак російському снайперу вдалося влучити в голову водія. Володимир загинув.

Дружина з пораненою рукою та сусід вибігли з автівки. Але коли йшли вулицею, їх захопили російські військові. Вони пробули в заручниках дві доби, а після атаки українського дрона на штаб окупантів змогли втекти.

У Володимира залишилася донька від першої дружини та двоє внуків. Також він виховав двох синів Раїси від попереднього шлюбу.