Коли близькість перетворюється на обов’язок

**Ви телефонуєте не тому, що хочеться почути людину. А тому, що «треба».**

Погоджуєтесь на зустрічі, яких не хочете.

Підтримуєте розмову з почуття провини.

Пишете першими, бо інакше будуть образи й запитання.

І непомітно близькість стає списком зобов’язань.

«Ми ж рідні».

«Ми стільки років дружимо».

«Так не можна з близькими».

Але справжній зв’язок тримається не на страху когось розчарувати.

У ньому є право іноді не відповідати, відмовитися від зустрічі, хотіти дистанції — і не доводити цим свою любов.

Бо коли спілкування постійно підтримується словом «треба», одного дня в ньому може зовсім не залишитися слова «хочу».