Внутрішня вимога бути ідеальним

**Ви можете зробити добре. Але всередині це чомусь зараховується лише тоді, коли зроблено бездоганно.**

Без помилок.

Без слабкості.

Без моментів, коли ви не знаєте відповіді.

Тому просте завдання відкладається, поки не з’являться «ідеальні умови».

Помилка сприймається як провал.

А чужий успіх — як доказ, що ви відстаєте.

Проблема перфекціонізму не в любові до хорошого результату.

А в правилі: **«Або ідеально — або недостатньо добре».**

Спробуйте інше запитання:

Не «Як зробити бездоганно?»

А **«Якого результату тут справді достатньо?»**

Іноді 80% — це не недопрацьований ідеал.

Це завершена справа, яку ви нарешті дозволили собі зробити.

І, можливо, варто помітити: **де у своєму житті ви досі вимагаєте від себе ідеальності там, де насправді достатньо просто бути живою людиною?**