** «Крила» — Ліна Костенко

_Людина нібито не літає…
А крила має.
Вони, ті крила, не з пуху‑пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії…_   

Цей вірш нагадує:
 **Людяність — не про генетику, а про вибір і серце**
 **Наші «крила» — це те, що несе нас уперед**
 **Щирість, доброта, віра й творчість — і є справжня людяність** 

[Ментор | Саморозвиток](https://t.me/+ybmIND91oQQwNDQ6)