**На вихідних побачила в Threads інформацію про відкриття нового магазину чоловічого одягу **[Yarmich](https://www.instagram.com/yarmich.store?psln=MXIza3F6ZDhuMGI0MA==)** у Черкасах.** Там в коментарях люди звернули увагу, що вивіска бренду частково закриває мозаїчне панно із зображенням козака Мамая, яке прикрашає вхідну групу будівлі ще з 1988 року.

[Панно частина мистецької та історичної спадщини міста](https://18000.com.ua/strichka-novin/u-centri-cherkas-zbereglasya-mozayika-kozak-mamaj-chim-vona-cikava-foto/). І достатньо було трохи змінити розмір або розташування вивіски, щоб воно залишилося повністю відкритим.

Я залишила коментар у Threads під тим дописом та в Instagram бренду. Останній, до речі, на сьогодні вже зник — чи видалений, чи прихований. Спочатку вирішила не розвивати цю історію далі, але сьогодні отримала реліз від бренду з запитом якраз розповісти про те, як вони бережуть культурну спадщину.

Мозаїка стала центром комунікації про відкриття магазину брендом. У [своїх матеріалах](https://www.instagram.com/reel/De1LQqbtAdY/?srtk=MXBmN3phNWtqYmF5MA==) Yarmich розповідає про повагу до історичного спадку міста, збереження мистецької спадщини та привернення уваги до неї.

**Чи дійсно бренд вважає таке рішення дбайливим ставленням до мистецької спадщини?** Якщо ви настільки цінуєте це панно, чому не подбали про те, щоб воно було повністю видимим? Чому не знайшли рішення, за якого нова вивіска не перекривала б частину мистецького твору?

Я тільки за, щоб сучасні бренди, взаємодіяли з мистецькою спадщиною та робили її частиною власної історії. Покращували та зберігали її, бо частіше мають на це кошти. Навпаки, це могло б бути дуже хорошим прикладом співіснування бізнесу й культурного надбання міста.

Але для мене повага до спадщини починається не з красивих формулювань у прес релізі, не з фотографій на тлі мозаїки і не з використання її у власному піарі. Вона починається з конкретних рішень і дій.

**Особливо дивно читати позицію власника бренду про те, що «так було до нас і нас це влаштовує».** Тобто ви прийшли в простір, побачили цінний мистецький об’єкт, вирішили розмістити поруч свою вивіску так, що вона його частково закриває, і вас усе влаштовує. Але водночас ви хочете розповідати про те, як дбаєте про цю спадщину.

Окремо шкода, що [до цього кейсу долучилася родина автора панно](https://www.instagram.com/reel/DfHzrM_t-ah/?exln=MTdoZ2l0dmNyNzh5ag==). Донька митця — Олеся Теліженко, свого часу теж популярна українська дизайнерка.

Вважаю, що в цьому прикладі є велика різниця між «використовувати культурну спадщину як інструмент комунікації» та справді дбайливо до неї ставитися.

І дуже хотілося б, щоб бренди розуміли цю різницю. Особливо в час, коли цю культурну спадщину щодня знищує ворог.

_Фото вивіски користувачки Threads iren_ladyr._


**колекції • бренди • знахідки**
[telegram](https://t.me/+DkCVxXQGJzowMWEy) / [instagram](https://www.instagram.com/natali.chulovska?igsh=YjkyYmVqc3J5NWpn) / [podcast](https://podcasts.apple.com/ua/podcast/%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BA%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80-%D0%B1%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D1%96%D0%B2/id1722237139)