> В мені уже народжується Бог
> і напівпам’ятний, напівзабутий
> немов і не в мені, а скраю смерті,
> куди живому зась, мій внук і прадід –
> пережидає, заки я помру.
> Тут «я» – душа, а «Бог» – «мій внук і прадід».
> Я з ним удвох живу. Удвох існую,
> Коли нікого.


 **Василь Стус**

[Мудрість в моменті ⏳](https://t.me/+6vaC5H0O7FAzYmUy)