**А тепер про те, що можна було зробити ще два роки тому.

У травні 2024 року, коли ми працювали над  №9256-д, у відповідь на звернення військових та петиції я подала конкретні пропозиції до Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор».
Не рекомендації.
**Обов'язкові правила для організаторів азартних ігор в Інтернеті.**

Пропонувала встановити законом ліміти часу:
 не більше **1 години безперервної гри**, після якої -перерва щонайменше 3 години;
 не більше **4 годин на добу**;
 20 годин на тиждень;
 60 годин на місяць;
 500 годин на рік.
І друге - **ліміт грошей**.
Не більше **однієї мінімальної зарплати на місяць**, яку гравець-резидент може перерахувати організатору азартних ігор.

Хочеш витрачати більше?
Лише за умови підтвердження доходів - і все одно не більше **50% середньомісячного доходу за попередній рік**. 
Для цього передбачалася перевірка достатності доходу через податкову.
При цьому **зменшувати власні ліміти можна було без обмежень**, а збільшувати - не частіше одного разу на місяць.
Тобто логіка була дуже проста:
**людина може встановити для себе жорсткіші обмеження. Але нижню межу захисту встановлює держава.**

Ці пропозиції НЕ стали законом.
Минуло більше двох років.
Тепер держава сама пише у Стратегії, що_ 94% залежних гравців не можуть протистояти бажанню грати, що люди грають понад п'ять годин поспіль і за день програють більше половини місячного доходу_

**То, можливо, час повернутися до питання, від якого тоді відмовилися?**