**В попередньому дописі - про те, як сам уряд описує масштаби проблеми лудоманії.
******Тепер - про те, що пропонує з нею робити.**

Цифра зі Стратегії: 
****94% опитаних гравців із залежністю повідомили, що НЕ ЗДАТНІ ПРОТИСТОЯТИ БАЖАННЮ грати.** 
Усі опитані залежні гравці безперервно **грали понад п'ять годин.**

Тож, людина втрачає самоконтроль, значить мають працювати **зовнішні обов'язкові обмеження**.
А що бачу в плані заходів?

Розширення практики **самообмежень і лімітів участі**, методичні рекомендації для організаторів азартних ігор щодо їхньої власної політики «відповідальної гри». 

І аж у 2028 році - можливість самообмеження через особистий кабінет гравця.

**Але де обов'язкові обмеження самого процесу гри?**

немає у Стратегії конкретного максимального часу гри.
 немає ліміту коштів, які людина може витратити на азартні ігри.
немає обов'язкової тривалої перерви після безперервної гри.

Тобто уряд сам констатує **втрату самоконтролю**, але значну частину захисту знову пропонує будувати на **самообмеженні**.
Як це має спрацювати для людини, яка вже не здатна себе зупинити?

І головне - **чому держава не хоче встановити такі запобіжники законом?**
Бо відповідні пропозиції були.
Про них