**Приступай, але обережно **

Якось, на початку нульових, мені видалили меніск. Це якщо шо в коліні, а не те що дехто подумав. 

В общим суть в тому що після операції мені треба весь день гуляти коридором, щоб відновити ногу після операції. 

Це доволі неприємно. Десь на рівні боляче, щоб вони всралися. Але я знаю що це дійсно так працює, тож матюкаюся, сичу, гуляю коридором та знайомлюся з дівчатами. 

І от мимо мене, шкутильгаючого по коридору, пролітає "на зустрічних" заввідділення, який власне і робив мені операцію, а за ним несеться його заступник (активний учасник операції). Не знаю куди і чому вони так бігли. 

Але пролітаючи повз мене заввідділення, бачучи, як я немічно шкутильгаю коридором, кричить мені:
- Та ти приступай, приступай, не бійся! - Маючи на увазі що я маю більш активніше користуватися своєю прооперованою ногою...
І тут наступний "підлітає" до мене його заступний, який біжить за ним слідом та волає:
- Тільки потихеньку! Потихеньку!!!

І от, я подумав, що більшість ФОП, зараз, виглядають як я в тій травматології. З одного боку вони мають "приступати на повну", якщо хочуть отримати максимум зі свого бізнесу.

А з другого робити це "Потихеньку-потихеньку!", щоб не вскочити в якусь халепу із податковою