Для мене вчора одним із найдивніших моментів стали удари «Фламінго» по Донецьку, зокрема в районі торговельного центру «Донецьк-Сіті» і нібито кудись по військовому обʼєкту. Це один із центральних торговельних центрів міста. Більше того, удари були завдані вдень, коли там могли перебувати люди. І на вулиці людей теж було багато. 

І все це дуже дивно. Дуже дивно.

Ми ж обурюємося, коли росіяни іноді б’ють удень. Ми обурюємося, коли росіяни завдають ударів по торговельних центрах. А тут самі завдаємо ударів по торговельній інфраструктурі в Донецьку.

Слухайте, а там уже що — не українці?

Я так розумію, що для ЗСУ Донецьк і його мешканці вже взагалі не сприймаються як свої? Тобто ми визнаємо, що це територія, на якій українців немає, і тому можемо знищувати цивільну інфраструктуру міста, яке колись вважали своїм?
Україна Донецьк ніби вже своїм не визнає. 

І це ще й удари по території, де посеред дня перебувають звичайні люди, зокрема діти, які потенційно можуть загинути.

Дуже дивна ситуація.

Особливо якщо врахувати, що тієї ж ночі були удари по об’єктах «Фоззі Груп», а вдень ми запускаємо ракети по Донецьку.

У мене просто виникає питання: де тут наша логіка і де тут різниця між тим, що ми засуджуємо, коли це роблять росіяни, і тим, що самі робимо?