_Не озирайся на дні минулих років,_
_Ти не можеш жити минулим,_
_Не озирайся._
_Я знав так багато людей,_
_Які досі намагаються жити минулим,_
_Не озирайся, о ні._

_І якби я міг повернути всі ті дні минулих років,_
_Я ніколи не постарів би й ніколи не був би бідним,_
_Але, люба, ті дні минули, о так._

_Припини мріяти_
_Й живи майбутнім,_
_Але, люба, не озирайся, о ні,_
_Не озирайся. _

Це не класичний бугі-блюз Хукера 50-х, а зріла, повільна і дуже атмосферна версія. Хукер співає глибоким, майже шепітним голосом, а Van Morrison додає свій характерний, трохи хриплуватий вокал і гармонії. Виходить щось середнє між блюзом і soul.

Сенс — закрити двері в минуле. Не повертатися до того, що вже було, не чіпати старі рани і просто йти далі. У виконанні Хукера це звучить не як мотиваційна фраза, а як мудра, трохи втомлена порада людини, яка багато чого бачила.