Ольга Колесниченко:

Сьогодні говорила з румунським колегою юристом, щодо ситуації навколо тимчасового захисту. І прийшли до висновку, що Європейський Союз фактично підштовхує українців із простої адміністративної процедури тимчасового захисту переходити до повноцінної процедури міжнародного захисту, де вони почнуть доводити, що бояться не лише війни, а й дій української держави.

І тоді в заявах та судах звучатиме приблизно так:

Я не просто ухилився від військового обов’язку. Я відмовився підкорятися владі, яка використовує примусові методи мобілізації. За цю позицію мені загрожують затримання, насильство, кримінальне переслідування або відправлення до війська, де держава не гарантує мені належного поводження.

На підтвердження подаватимуть:

відео силового затримання працівниками ТЦК;
матеріали про побиття, незаконне утримання та смерть у приміщеннях ТЦК;
рішення українських судів і кримінальні провадження проти працівників ТЦК;
повідомлення омбудсмана;
матеріали про примусове доставлення та обмеження свободи;
свідчення про побиття і нестатутне поводження у військових частинах;
повідомлення про самовільне залишення частин;
матеріали про відсутність ефективного розслідування;
заяви про тиск на опозицію, журналістів, антикорупційні органи;
аргументи щодо виборів, воєнного стану, продовження повноважень президента та концентрації влади.

І Європа сама створює ситуацію, в якій усе це доведеться офіційно досліджувати та фіксувати в адміністративних і судових рішеннях.

Адвокати заявників будуть говорити не просто про «небажання воювати». Вони намагатимуться юридично перевести справу в одну з категорій міжнародного захисту:
переслідування через політичні переконання;
приписування владою опозиційних поглядів;
непропорційне або дискримінаційне покарання;
ризик катувань чи нелюдського поводження;
відсутність ефективного захисту від насильства;
примушування до участі в діях, несумісних із переконаннями людини;
реальна загроза життю чи поводження, забороненого статтею 3 Європейської конвенції з прав людини.

Українська держава натомість повинна буде пояснювати:
чому обмеження прав є законними й необхідними;
чому мобілізація не є переслідуванням;
які гарантії існують проти свавільного затримання;
як розслідуються випадки насильства;
які засоби оскарження реально доступні;
чи може людина безпечно захистити свої права в Україні;
чи є покарання за ухилення пропорційним;
чи відрізняється законне переслідування за правопорушення від переслідування за політичні переконання.

І тут найгірше для репутації України навіть не окремі рішення на користь заявників. Найгірше — що внутрішні українські проблеми перетворяться на предмет системного міжнародного доказування.

Чому бідні? Бо дурні. А чому дурні? Бо бідні. 

•••
Так це прекрасно.