Добре, що Тарас Прохасько не сидить в інтернетах і не дізнається, що ми на сенсівському клубі поставили його "Непростим" **4,18 (по десятибальній)** 3,5 години обговорення, але ті, кому зайшло, лишилися при своїх десятках; а кому ні - при своїх одиницях. Рівновагу збережено ) Від мене 8, в разі чого. Я знаю, що ви чекали на цитати: > Чомусь в багатьох книжках, якщо це писав чоловік, хтось обов'язково буде пісяти. > По цій книжці класно гадати. Відкриваєш на випадковій сторінці, і там буде або мудра цитата, або орнітолог, який кохається з пташками. > Ми звикли, що є інцест, а є філософія, і вони зазвичай існують окремо. А тут вони опинилися разом! > Я не сприйняла інцест буквально, типу ось є сім'я, викликайте Суханова, бо батя спить з дочкою. > Мені б не хотілося переносити досвід героя книжки на особистість автора, АЛЕ > - Тут був ще момент, коли чоловік вбив дружину на альпіністський дуелі. > - Ну це ж було весело! > - Хочу твої антидепресанти. > - Може він просто вигадав свою доньку? Дружина загинула, він страждав і це все була його вигадка? > - А чому він не міг вигадати, що він нормальний батько? > Жодного разу за всю книжку я не прочитала слово "баїльник" нормально! > Ми були професійно опрацьовані ілюстратором цієї книжки > В моєму виданні не було ілюстрацій, тому моя фантазія це все, на жаль, уявляла. > - Дуже багато всього було в книжці, я вже не згадаю, що ще... > - Та і не нада! > - Непрості тут - то деміурги, то кафе відкривають... > - Ну треба ж за шось жить! > От я не розумію оцих розповідей про інцест як метафору. Ти читаєш про щось, що очевидно є, і навіть багато разів повторюється. > І тут тобі кажуть: "це просто так написано, цього насправді немає". А ти така: "Осьо ж, блять!" > - Читаєш і не можеш розслабитися. > - Прямо як ота гуцулка, в яку Себастян випадково встромив палець. > - Ця книжка змушує робити зусилля. > - Стримувати рвотний позив? > Десь з середини я почала читати від картинки до картинки. Це як смаколик, який дають собаці, щоб мотивувати виконати наступний трюк. > Я слухала цю книжку в машині в аудіо, і боялася, що якщо мене зараз зупинить поліцейський та почує, що я слухаю, доведеться виправдовуватися: "Ви не розумієте, це просто дуже висока полиця". > Неоднорідна книжка. Читаєш, і такі фрази красиві, думаєш - от би роздрукувати і на лобі носить. А потім хопа - пальці в гуцулці, ну йопт. > - Ну, божевільні люди зазвичай дуже творчі. > - Це правда. Просто я не розумію, чому я маю знову бути на роботі! > Оцінювати цю книжку буквально - це як буквально критикувати творчість Далі: взагалі-то годинник не може текти! > - По-перше, тут гарні картинки. > - Але це не він малював!! > Коли читала, робила нотатки. У мене тут є нотатка "автор збоченець". Зараз її закреслю і напишу "звертати увагу на ландшафт". > - Можу сказати: добре, що Прохасько пише книжки, а не бігає за людьми з сокирою. > - Можливо, якби він бігав з сокирою, це було б менш травматично для людей. На наступний раз читаємо щось більш приземлене, але ще не придумали, що )