І все-таки це було харашо. Але те, що це було харашо, я зрозуміла тільки на останніх сторінках (і трохи подумавши потім). 

На попередніх приблизно 300 сторінках **"Зубрів" Катерини Зінов'євої **здавалося, що це не дуже харашо, а потім авторка зробила такий цікавий фінт, на який можна списати 100% моментів, які раніше здавалися недоліками тексту, а тепер стали наче як перевагами. 

Думки були типу такого: "Ахтиж! Хаха! Нуйну, закрутила. От же!  Прикооол". Але до таких думок доходиш навіть не в кінці роману, а вже потім. 

Маємо **зав'язку приблизно як у попередніх 108345 трилерах**: п'ятеро письменників з куратором (підозріло схожим на Любка Дереша) та кухарем приїжджають у віддалений будинок в Карпатах на тренінг з письменницької майстерності, і починають потроху вмирать. Та боооооже, ми читали це вже непристойно багато разів, скільки можна?? (пише та, яка повелася саме на цей сеттинг в анотації ).

А потім у книжки починають з'являтися логічні діри та щось непонятне. Магічний реалізм, чи редакторка пропустила помилку? Чи хтось з героїв приховує свою справжню особистість? Чи авторці просто набридло писати? Чи я щось не так зрозуміла? Що за чортівня коїться взагалі?  

А потім зарясніло моє улюблене: 


> Спогади лінивими перегодованими голубами закрутилися в голові Олеся.


> Маска на її обличчі тріснула, і з-під неї визирнув первісний жах.


> Втома і перевиснаження поволі скручують його, мов у гамівну сорочку.


> Вона засміялася неприродним металевим сміхом, що проникав під шкіру тонкими холдними голками.


> Сказала жінка, просто бажаючи заповнити тишу, яка їй нагадувала дикого звіра, що зачаївся перед стрибком.


І поки мої очі робили отак , закотившись вгору, ніби два пельменя, що намагаються втекти назад у морозилку; а рука вже занеслась для написання негативного відгуку, як екскаватор підіймає ківш над дитячою пісочницею, з'ясувалося, що авторка шарить, що робить 

В кінці маєш відчуття, що над тобою весь час стібалися, а ти наївно цього не помічала (принаймні, я дуже сподіваюся, що правильно зрозуміла задум, і це було саме так). 

**Цікава ідея, симпатично зроблено, поставила 4,25 на Гудрідс.** 

Але майте на увазі, що недочитувати цю книжку немає жодного сенсу: якщо братися - то вже до кінця, навіть якщо перші 300 (з 311) сторінок вас біситимуть. Відчуваю, що наш клуб в неділю буде дуже гарячим ) 

[#непозбувний_відгук](?q=%23%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B3%D1%83%D0%BA)