Наступні 10 сторінок мені б хотілося розчитати назад, тому і вам розкажу: 

Весілля починається. У нареченого питають, чи він готовий сказать "так". А він такий: "Ні, мені шкода, але я не можу". І зиркнув раптом на оцю героїню, яка його колишня (він її до цього 2 хвилини побачив в холі і оце поплавило). 

А наречена така до цієї подруги: 

- Це все ти, я тобі вірила! Ти йому щось сказала, і він передумав! 

- Та нє, нічо я йому не казала. 

- Я думала, що ми подруги! Я тобі не пробачу! Я тебе знищу. Ти пошкодуєш про це! 

І рендомні люди серед гостей такі: 

- Шльондра!

Інші рендомні люди їй:
- Ти ганьба! 

Батьки цієї героїні *дивляться на неї засудливо*. 

До нареченого взагалі ні у кого питань нема, якшо шо  

Героїня: *ридає й тікає з весілля*.