Післязавтра у Ольги Токарчук виходить новий роман, присвячений темі повоєнних міграцій у Нижній Сілезії. 

Остап Сливинський [написав в ФБ](https://www.facebook.com/ostap.slyvynsky/posts/pfbid0ihSHBKMxWieCC9RMFERg8PqG9MEyRX5zHnGoFC6EyroyWhW4tncE5G8aNLu9twCvl?__cft__[0]=AZiSVCfWc09NOWFde2P8s3Mz4HipgZenWmsI4_61nKWnRHVNswrK0himu2TgrWvBoK3IYA93NFUqc_7mxnEI_7MZ1-1np0k5lnal9iD00p_I1J6clHKmVeq5ZBI2VH_WfdjX58AMZ-Ml_3qT-qIzWSbjm44Q-ZccGkWUkHTiXQcKamdN9FKszBS1BBuc&__tn__=%2CO%2CP-R), що вже почав перекладати його українською. Називатиметься, орієнтовно, **"Світу забагато". **

Каже, що в романі є Львів та Дрогобич. 

Ось що ще він про нього написав: 


> Цей роман - мозаїчний, багатосюжетний і багатошаровий, але не галасливий. Мабуть, найбільш особистий з усіх текстів, які Токарчук досі написала. А ще - серйозний і майже не іронічний, на відміну від попереднього "Емпусіону". Тут - постійне відлуння Другої світової війни, більш і менш вимушені переселення, спроби будувати себе у нових місцях, нових людях. Роман непростий, як і наш нинішній світ. Але глибоко всередині нього - багато людського тепла, яке й рятує (і врятує) цей світ від замерзання. Ми не спимо, ми тулимося одне одного, отже, виживемо.