Поставили Нечуй-Левицькому **7 балів по 10-бальній**, бо можемо&#33;

Рік тому його "Хмари" на тому ж сенсівському клубі нам [зайшли](https://t.me/npzbvnkngchtn/18970) більше, а у **"Над Чорним морем"** розліт вражень від 10 до 5 балів (у мене 6, якщо що).

**Хай буде кілька цитат: **


> Якщо сюди додати пару сцен секса, це купив би Амазон прайм&#33;


> - В цій книжці, як для українців, все надто добре закінчується. 
> - Ну да, померла тільки одна людина 😅


> - Оцей момент, коли він на неї настрибує - то вже виглядає як не секс, а як зґвалтування. 
> - А це що, був завуальований секс???? В цій книжці хіба був секс?
> - Цілий тиждень&#33; 
> - 🫪


> - Якби це все було зараз, все було б зовсім по-іншому. Ну переспала з якимось тіпом на морі. Півтора роки плачеш, а на наступні 16 років у тебе є прикольна історія про курортний роман. 
> - Це ти про себе зараз розповідаєш?
> - 🌚


> Я подумала: ну він грек, у них там взагалі жінки пізніше з'явилися


> - Потішив момент, коли мама каже доньці "Ой, що ти таке непристойне читаєш?". А вона така: "Так я у тебе це знайшла&#33;". 
> - Це я і моя донька років через десять&#33; 
> - А то й п'ять&#33;


> Я не знала, як це оцінювати. Бо якщо Йогансен та Хвильовий геніальні, то Нечуй ну... просто талановитий.

> Я надто швидко живу для цієї книги


> В цьому році море мені світить тільки в цій книжці


> Я так розслабилася, все було розмірено, спокійно, люди купаються, відпочивають. Думаю, цікаво, до чого ж все йде? А потім того отправили, та вмерла, що відбувається? Іван батькович, а шо случилось???


> Я постійно думала - як тут включить х2, коли читаєш?


> Краще б ви мене попередили, як закінчується роман. Бо я дуже хотіла спать, і тут половина третього ночі, а у мене останній рядок книжки: "Стара Зоя поховала свою дочку". Я така: 🫪


> Повторів справді було дуже багато. В якийсь момент я вже кажу: "та я поняла, шо ти космополітка, хвате&#33;"

> Зазвичай я в аудіо якщо щось пропущу, переслуховую. А тут така: "Та ладно, все одно автор ще раз повторить"

> Мені сподобалося, як Нечуй-Левицький підкреслив меркантильність чоловіків, це дуже потішило мою жіночу душу&#33;


> - В Одесі досі є люди, які кажуть "Нас заснувала Катерина". 
> - А насправді женщіна взяла і просто перейменувала все.

> - Вони тут такі розслаблені. Якщо не брати наші обстріли, то в принципі, між обстрілами у нас теж можна так почуватися.


> Я читала цю книжку у визначальний для мене момент: перші три дні відпустки за кілька років. Читаю-читаю, і така: "а задоволення ми будем отримувать, чи як?".

> Батя такий: можна так, можна так, робіть як хочете, главне мене не трогать.


> - Ти ж сказала, що у тебе нуль претензій до книжки. Чому тоді ти таке про її батю кажеш?
> - То претензії до баті, а не до книжки&#33;


> Для мене було відкриттям, що люди 150 років тому думали так само, як ми. Вони теж їздили на море&#33;

> Відчуття, ніби Нечуй дописував цю книжку поспіхом: отпуск кончається, в Одесі вже холодно, треба когось убить.


На наступний раз беремо щось коротке і ненапряжне, бо самі розумієте, яка у мене ситуація з блогерською премією 

[#непозбувні_клубні_цитати](?q=%23%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8)