Рушді описує, як він став безбожником: 


> Останні сліди віри в його голові стерла сильна огида до архітектури шкільної капели. "Який же це Бог може жити у настільки огидній споруді?". За мить від уже мав відповідь: очевидно, жоден Бог, який поважає себе, не житиме там, отже, Бога нема, навіть Бога з поганим архітектурним смаком. 
> 
> По закінченні уроку латини він вважав себе вже затятим атеїстом і на перерві рішуче покрокував до шкільного буфету і купив собі сандвіч з шинкою. Того дня м'ясо свині вперше торкнулося його вуст, а неспроможність Всевишнього завдати йому смертельного громового удару лишень підтвердила його давні підозри: нема ніякого громовержця.

Весела книжка