Цю маленьку книжку я вчора випадково купила в "Сенсі" перед клубом. Побачила - погортала - і миттєво пішла на касу. А потім щохвилини про неї думала, поки не отримала нагоду й час прочитати. На читання пішла десь година. 

Я знала ім'я Іванки Димид, бо бачила відео, як вона співає колискову над труною з тілом свого сина. Артем Димид загинув на Донеччині в червні 2022 року, йому було 27 років. На початок повномасштабної війни був в США, відразу купив там бронежилет та каску і прилетів в Україну воювати. 

"Зелені двері" - це книжка частково про життя після втрати сина, але більшою мірою -** про життя з депресією та біполярним розладом. **Іванка Димид - художниця, дуже глибока людина, мати п'ятьох дітей та дружина священника. Вона вважала, що депресія - це вигадки для тих, у кого забагато часу. А потім, ще у 2018 році, стикнулася з нею сама.


> Як я помилялася! Треба бути дурним, самовпевненим індиком, щоб думати, що депресія промине тебе просто тому, що в тебе п'ятеро дітей і тобі є чим зайнятися!
> 
> Якось я злягла на три дні. Потім на тиждень. Потім на місяць. Це мене стривожило. 
> 
> А хіба вас не хвилювала б істота, яка не вилазить з піжами, не миє голови, майже не їсть і не п'є, перебуваючи в напівсні? Отож-бо


У цій книжці, написаній у формі художнього щоденника, вона розповідає, як дізналася про свою депресію та біполярний розлад, як добровільно лягла на 10 днів у психіатричну лікарню та зустріла там різних людей з дуже різними складними долями. 


> У Кульпі була молода студентка англійської філології, якій розірвало дах через надмірне виснажливе навчання, перфекціонізм та бажання знати мову краще за Шекспіра. 
> 
> Лежала молоденька мама річної дівчинки, яка одного вечора, випивши у компанії, взяла ціпок і потрощила дорогий алкоголь в супермаркеті. 
> 
> Це називається "Поведінкові розлади". 
> Поліція. 
> Примусова госпіталізація. 
> Кульпарків.


Авторка розповідає історії кількох знайомих, які не отримали медикаментозної та дружньої допомоги та скоїли самогубство. 

Це дуже особиста і дуже болюча книжка, яка може сказати "ти в цьому не сама" і нагадати, що не треба "бавитися у психолога та ставити собі діагнози", звертатися за допомогою, коли відчуваєш, що тобі важко. 

Не відгукнулася мені тут хіба що релігійна складова, але розумію, що у кожного є свої способи триматися, і якщо комусь підходить такий - добре, що він існує. 

Загалом же відчуття, ніби цією книжкою тебе обіймають і тримають за руку. Тримає людина, яку теж в потрібний момент хтось отак потримав. Мене глибоко зачепив цей короткий текст і думаю, що він для всіх нас зараз дуже важливий. 

[#непозбувний_відгук](?q=%23%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B3%D1%83%D0%BA)