**Старший солдат Павло Микулич на псевдо Папаша поліг 25 квітня 2025 року поблизу села Шевченко Перше Покровського району Донецької області. Коли він із побратимами їхав на позицію, їхній автомобіль атакував ворожий FPV-дрон. Захисникові назавжди 27**
 
Павло народився 12 липня 1997 року в селі Прислуч на Хмельниччині. Закінчивши 9 класів місцевої школи, вступив до Шепетівського професійного ліцею, де здобув фах слюсаря-ремонтника та електрогазозварника. Після строкової служби поїхав на заробітки в Чехію. Працював на складі в Празі. 

У грудні 2021-го Павло повернувся додому й хотів будувати життя в Україні: мріяв займатися комп’ютерними іграми, вести стріми та створити власний ютуб-канал. Але його планам завадила повномасштабна війна. 

25 лютого 2022 року він поповнив лави Національної гвардії України. Спершу служив у Нетішині на Хмельниччині. Потім вирушив у Запорізьку область. Воював поблизу Вербового та Роботиного. З серпня 2024 року перебував на Покровському напрямку. Обіймав посаду оператора БПлА у підрозділі розвідувальних безпілотних комплексів батальйону оперативного призначення 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна. 

«Ще змалку Павлік вирізнявся добрим і відкритим характером. Любив тварин, особливо котиків. Він був дуже життєрадісним і веселим, мегатурботливим. Умів дарувати світло навіть у найважчі моменти. Він був особливий – найдобріший, щирий, завжди уважний до інших. Він був завжди усміхненим і з легкістю міг розсмішити кожного. І водночас він був ніжним і неймовірно турботливим сином. Ніколи не жалівся, завжди казав, що все добре», – написала сестра Юлія. 

«Коли Павлік повернувся в Україну, всі говорили, що можлива війна. Та він був незламним у своєму рішенні. І  відповідав: «Якщо буде – піду служити». На другий день війни він зібрав свої речі та вирушив у військкомат. Попри всю важкість війни, Павлік був втомленим, але не зломленим – так про нього сказав його побратим. Він не мав жодних сумнівів і вважав захист рідної країни своїм обовʼязком. Я втратила частину себе, найкращого братика. Ми завжди були вдвох, завжди всім ділилися і підтримували одне одного. Павлік – приклад справжнього чоловіка. Дякую тобі за позицію, твої принципи та чесність», – додала вона. 

Павла Микулича нагородили відзнакою «За оборону України», медаллю «За стійкість та незламність», а посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

Захисника поховали на кладовищі в рідному селі.

У нього залишилися батьки, кохана дівчина та сестра.

**NV спільно з Платформою Пам’яті Меморіал **[вшановують пам’ять](https://t.me/memorial_ukraine)** загиблих військових**