Друге. Тримайте межі спокійно, без покарання через приниження. "Я не дозволю грюкати дверима, але я розумію що ти зараз дуже злишся" одночасно ставить рамку і визнає почуття, замість того щоб або повністю здатись, або повністю подавити.

Третє. Не намагайтесь одразу з'ясувати причину крику в розпал самого крику. Дайте буревію вщухнути, і поверніться до розмови через годину чи наступного дня, коли обидві сторони здатні говорити, а не тільки виживати.

Четверте. Слідкуйте за різницею між бурхливою, але тимчасовою люттю і тривожними ознаками, самоізоляцією що триває тижнями, різким зниженням успішності, ознаками саморуйнівної поведінки. Це той рубіж де сімейних розмов вже недостатньо і варто звернутись до підліткового психотерапевта.

Нагадую: психотерапія досліджує зв'язок психіки і тіла, але не замінює медицину. Якщо підліткова агресія супроводжується різкими змінами сну, апетиту, ваги, спочатку варто пройти обстеження у лікаря.

Той крик "я тебе ненавиджу" не скасовує роки прив'язаності, які були до нього. Здебільшого це звучить якраз тому, що прив'язаність міцна настільки, щоб витримати навіть це.

ОБІЙМАЮ ВСІМ СЕРЦЕМ
Лялія Мідик