> Бути драматургинею в театрі ― це як бути чорною нейровідмінною лесбійкою без однієї ноги. І не за Байдена навіть, і не за Трампа, хоч він прокидається і влаштовує клоунаду. Дивиться в бік п’ятидоларового зображення і текстів Тоні Моррісон.
> Якби мені платили щоразу, коли я хочу кинути це невдячне людське заняття, яке на людей наслав чи то Вельзевул з Асмодеєм, чи Аполліон, повелитель сарани, ― писати твори, де ліворуч ― хто говорить, а праворуч ― що, які мусять відтворюватися на сцені акторами й актрисами, ― то я б підтримувала копійчиною люксові українські бренди й винаймала б квартиру у Львові.


Коротше, у мене є подружка-драматургиня, яка пише нам прекрасні колонки. Зрозуміли, хто це? 

[Читайте](https://divoche.media/2026/10/13/drama-queen-kolonka-lieny-liahushonkovoi-pro-dramaturhiiu-iak-ugly-privilege/)