Про те, що Ремарк народився в Оснабрюці, я дізналася після того, як прочитала книжку, з [рецензії](https://tyzhden.ua/svit-dlia-frau-evers-olhy-merts-vliz-mizh-vorony-krakaj-iak-vony/) Ганни Улюри. І пазл склався, бо події роману «Світ для фрау Еверс» відбуваються саме тут. Хоча ні, пазл був зібраний і до того, просто ніби я побачила в ньому щось іще.

Цікаво, що роман Ольги Мерц працює і без додаткових пояснень: щось ти вгадуєш, щось ні. Але якщо умовно ви мого віку, десь приблизно ми з вами одні книжки читали в юності, то Ремарка та «втрачене покоління» ви в кущах усе одно помітите. Але місто тут не лише через те, що воно батьківщина письменника, тут є хороший історичний контекст. 

Майстерність авторки в тому, що їй вдається тримати все багатоголосся в книжці так, що читач чи читачка не губиться в тому, хто до неї зараз говорить, стрімко розвивати сюжет, додавати паралельні лінії та дуже гарно то все писати. Я глибоко вражена та дуже вам раджу не дочитувати відгук, а [замовляти книжку](https://ouroborosbooks.com.ua/products/svit-dlya-frau-evers).

Про інтертекстуальність тексту багато говорить Ганна Улюра. Ця [рецензія](https://tyzhden.ua/svit-dlia-frau-evers-olhy-merts-vliz-mizh-vorony-krakaj-iak-vony/) — подарунок для нас, варто читати її після книжки, як на мене, щоб доскласти враження в один малюнок. Проте знати про все необов’язково. 

Той Оснабрюк, який показує пані Оля, самобутній, навіть якщо німецька культура вам не надто знайома (у мене з нею дуже складні, але цікаві стосунки). Крім неї, у тексті ще досить багато Біблії, якщо вам цікаво.

Проте підказки давала й сама авторка у соціальних мережах. Знову ж таки, до її розшифровок я прийшла після прочитання і була здивована, що думала про «Ми, діти з вокзалу Зоо» у зв’язці з Крістіаном.

Легенда про щуролова разом із «Лускунчиком і Мишачим королем» лякала мене з дитинства, тож тут я теж трохи налякалася. Я не боюся щурів та мишей, але, знаєте, коли довелося йти до смітника, де тваринки весело рилися в коробках та папері, сміливість моя кудись поділася.

Вам, певно, цікаво, про що книжка. Про війну, кінець світу і любов.


> Франциск казав,  що любов неможливо заслужити. Що ніхто не достойний любові, і саме тому її потрібно давати без обмежень. Маєш —  давай. Не торгуйся, як на базарі, не думай, чи воно себе виправдає — ні, не виправдає, любов ніколи себе не виправдає, але ти давай. Бо якщо кожен почне отримувати лише те, на що заслуговує, світ стане нестерпним місцем.


Ще трохи про Бога і про те, що супергерої бувають різні.


> Інших, уже вибачте, вам не завезли.


Моє окреме дякую за історію Іди. Героїня назавжди в моєму серці.

Цікавий факт. Книжку мені спершу продала обкладинка у Threads. Я ділилася іншими обкладинками Сергія Мірчука, а авторка показала свою — теж його авторства. Потім були відгуки, потім я погортала книжку й побачила там ще й ілюстрації. Далі от сиджу й раджу цю книжку всім.