**На виставах Флорентіни Гользінгер публіка непритомніє. Буквально.**

На прем'єрних показах "Sancta" у Штутгартській опері за один вихідний медичну допомогу отримали 18 глядачів: нудота, запаморочення, втрата свідомості. У "Tanz" тіла підвішують на гаках, кров на сцені справжня, оголеність позбавлена будь-якої дистанції між глядачем і виконавицею. Сама Гользінгер описує це як типову реакцію: частина публіки просто ігнорує попередження про зміст або не знає власної чутливості до побаченого.

Коли ми говоримо про радикальний театр, то насамперед маємо на увазі саме таких режисерок — тих, хто виводить тіло на сцену як факт, а не метафору, і змушує глядача фізично відповідати на побачене. Цього року вона представляє Австрію на Венеційській бієнале, і її статус однієї з найвпливовіших постатей європейського перформансу останнього десятиліття давно не викликає дискусій.

Приїзд Гользінгер до Києва — подія, значення якої для українського театрального контексту важко переоцінити: така радикальна фігура рідко з'являється в афішах локальних майданчиків, і це можливість побачити зсередини логіку театру, який спеціально працює на межі витримки глядача.

В каруселі розповідаємо детальніше, хто вона така. А в [інстаграмі](https://www.instagram.com/ostap.theatre/) додали ще й уривки з вистав.