Колись моїми найпопулярнішими кадрами були портрети з красивими моделями і променями світла. Це була моя фішка, майже візитна картка. Тепер я користуюсь цим рідко. Я переглянула свої роботи, і вони перестали мені подобатись. Гарні, естетичні, але порожні: без ідеї і авторського погляду. Теми повторювались і я топталась на місці. Хотілося знайти свій авторський голос.

Відмовлятися від звичних патернів було страшно. Я боялася втратити аудиторію й охоплення, а разом з тим замовлення. Мені було страшно знімати те, що не зайшло б іншим. Виходив замкнутий круг: я хотіла бути автором, але була заручником обставин.
Знімати я стала набагато рідше і вибірковіше. Це сильно вдарило по моєму бажанню фотографувати. І переросло в одну з найбільших криз в моїй творчості.

Я зрозуміла, що не можу так далі і почала шукати вихід.