**Ну що, сьогодні мені 35**

За відчуттями - життя тільки-но починається.

Але якщо відмотати плівку на 20 років назад... 10 клас. Все було таким до болю безтурботним. Найбільша життєва драма - це те, що тебе кинула дівчина. Не було війни. Всі були живі і здорові.

Можна було б довго рефлексувати, але скажу головне: навіть зараз, знаходячись у своєму рідному місті, часто без світла і без жодного чіткого розуміння, що буде завтра - ми продовжуємо жити це життя.

Часто спілкуюся з різними людьми, і іноді мені кажуть: «Ти наче з іншої планети». А я просто абстрагувався. Здається, саме зараз я як ніколи глибоко зрозумів, що таке справжній стоїцизм.

У 35 до мене прийшло усвідомлення: можливо, я і маю бути тією самою стабільністю, яка потрібна людям, що мене оточують.

І найважливіше - я ніколи не граю цю роль. Я залишаюся таким, яким є: десь можу бути зверхнім чи різким, а десь - абсолютно добрим і довірливим. Але факт залишається фактом: чим старшим я стаю, тим більше з'являється людей, які на мене покладаються.

Чи важко це? Абсолютно ні. Думаю, я завжди був до цього готовий.

**З Днем Народження мене!**