Бабуся Захара була дворянкою, яка стала жертвою за радянських часів. Щоб її не стратили, вона вийшла заміж за чоловіка, який колись працював у її маєтку. Вона змінила свою «біографію» та вік, щоб радянська влада її не вбила.  
Завдяки праці бабусі й дідуся вони змогли стати заможними селянами, але потім настали 30-ті роки, і їх розкуркулили. Вони змогли залишитися в селі, але не витримали суворих умов і померли під час Голодомору. У них залишилася дочка, яка потрапила в систему патронату до сім’ї колгоспників. У цій сім’ї був син (батько Захара), який у майбутньому став чоловіком сироти. 
Ось так-от.