Але я не плачу, мені здається, бо я не сумую. Мене жахає перспектива того, що вся жорстокість досі скручена в правлінні старих маразматиків.

Більше жах від розуміння, що світ не відійшов так далеко від подій у книзі. Пропаганда, романтизація влади, надмірне споживання та жахи війни, за котру розплачуються діти. 

Плакати не хочеться. Хочеться сподіватися, що цього ніколи не буде.