**📰⚖️Ткач у Відні: що відомо і що з цього випливає юридично (оновлення)**

Ткача відпустили близько 4-ї ранку після понад 12 годин. Міністр внутрішніх справ Австрії Карнер **говорить про підозру у шпигунстві щодо чотирьох українців**. Водночас прокуратура Відня каже: **підозра щодо журналіста й оператора не підтвердилась**. Оператор Бондаренко, за словами журналіста ORF, теж на свободі (офіційного підтвердження ще немає); травму він отримав під час силового затримання.

Що реально загрожує за австрійським правом? § 256 StGB карає шпигунство лише «на шкоду Австрії» (6 міс.–5 років). Збирання інформації про громадянина України автоматично під це не підпадає. § 319 — лише військова розвідка. А проєкт «Spionagegesetz 2026», який розширює склад, не чинний — і заднім числом застосований бути не може (§ 1 StGB, ст. 7 ЄКПЛ).

За неофіційною інформацією, розглядаються також порушення приватності та шахрайство. Якщо так, це §§ 107a/120 StGB чи § 63 DSG — до року; «шахрайство» без майнової шкоди — це не § 146. І зауважу: зареєстровану адресу з реєстру ZMR в Австрії законно може отримати будь-хто.

Окремо — техніка і сила. Вилучення телефонів і ноутбука журналіста зачіпає захист джерел (Sanoma Uitgevers v. Netherlands), а розбиті вікна й травма оператора — питання пропорційності сили (ст. 3 ЄКПЛ). Тут австрійська сторона має дати відповіді.

І ще одне. Захист приватності й журналістських гарантій не може бути вибірковим. У «Батальйоні Монако» та сама редакція знімала дронами вілли, родини, дорогу дітей до школи — і приватність героїв тоді не зупиняла. На мою думку, час чесно поговорити, де закінчується журналістика і де починається робота з джерелами в правоохоронних органах — про це публічно говорив навіть колишній прокурор САП.

Захищати право Ткача на справедливу процедуру — правильно. Ставити ці питання — теж.