**Від наказу до пуску: двом російським командирам повідомлено про підозру за удари по «Охматдиту» та «Сапфіру»**
 
Кадри з розбитого «Охматдиту» неможливо забути.
Діти з крапельницями просто неба. Лікарі, батьки та рятувальники, які розбирали завали. Зруйновані оперблоки, де ще за мить до удару боролися за дитячі життя.
 
8 липня 2024 року російська крилата ракета Х-101 влучила в лікувальний корпус найбільшої дитячої лікарні країни. Там перебували понад 600 дітей.
 
Загинули лікарка та дідусь маленької пацієнтки. Щонайменше 34 людини дістали поранення, серед них дев’ятеро дітей.
 
Через півтора місяця, 24 серпня, російська балістична ракета «Іскандер-М» зруйнувала готель «Сапфір» у Краматорську. У ньому жили представники іноземних медіа, які розповідали світові правду про російську агресію.
 
Загинув 38-річний радник Reuters із безпеки Райан Еванс. Ще десятеро людей дістали поранення, серед них 4 громадян України, 5 міжнародних журналістів-працівників зазначеного інформаційного агентства та одна журналістка з Польщі.
 
Російські ракети не обирають цілі самі.
Координати вводять люди. Накази віддають люди. Пуски здійснюють люди.
 
Сьогодні ще двом російським командирам повідомлено про підозру у воєнних злочинах. За даними слідства, удар по «Охматдиту» безпосередньо координував генерал-майор – командир 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії дальньої авіації зс рф.
 
Виконуючи наказ вищого військово-політичного керівництва росії, він віддав бойове розпорядження підпорядкованим підрозділам та координував завдання ракетного удару по дитячій лікарні.
 
Атаку на готель «Сапфір», за даними слідства, забезпечив полковник – командир 1-ї ракетної бригади 49-ї загальновійськової армії зс рф.
 
Перебуваючи в ростовській області, він віддавав накази підлеглим, координував їхні дії та контролював завдання удару.
 
Дії обох командирів кваліфіковано за ч. 2 ст. 438 КК України: порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством.
 
Обидва злочини росія одразу намагалася прикрити брехнею.
 
Після удару по «Охматдиту» російська пропаганда вигадувала версії про «падіння української ракети ППО», «військовий госпіталь» та «склад зброї».
 
Після атаки на «Сапфір» російські ресурси заявили про нібито «ліквідацію іноземних найманців». Коли стало відомо про загибель члена команди Reuters та поранення журналістів, удар почали називати «покаранням».
 
Лікарня, де рятували дітей. Готель, де жили журналісти.
 
Жодної воєнної необхідності. Жодної військової переваги. Лише цілеспрямований терор проти цивільних.
 
Ми послідовно відновлюємо весь шлях злочинного наказу: від вищого командування, яке планувало та санкціонувало атаки, до командирів і військовослужбовців, які забезпечували їх виконання.
 
За кожен воєнний злочин відповідатиме кожен причетний.
 
Працюємо далі