Колись мені було дуже важко уявити, як люди тримаються і продовжують якось жити, працювати і більш того — займатись творчістю під час війни.

Та я вже давно знаю, що як би важко не було, все одно щоранку знаходиш в собі сили, щоб виповзти з ліжка, знаходиш якусь мету, щоб щось створювати, адаптуєшся до нової реальності, як би вона не погіршувалась, і вчишся жити у цій новій скаженій реальності, чіпляючись за якісь моменти, що нагадують про те, якою ця реальність була і має знову стати колись.

Але мене дуже вражає сила духу тих, хто зараз на фронті, та все ж знаходить сили та час на те, щоб займатись мистецтвом.

Я знаю дуже багатьох таких людей, та сьогодні порекомендую вам канал [Ейвона зі Шпікерогу](https://t.me/JonFromSkellige) — військового, письменника і книголюба, який у своєму блозі розповідає про свій творчий процес без прикрас.

Про [виклики](https://t.me/JonFromSkellige/2927), з якими стикається, про [успіхи](https://t.me/JonFromSkellige/2899) — дрібні і великі.

Про, здавалося б, [буденні дрібниці](https://t.me/JonFromSkellige/2934), от тільки його буденність дуже відрізніється від звичайної.

Розповідає про **письменництво **і про те, звідки чераає матеріал для своїх творів, про **книжки**, які читає, про **фільми**, які дивиться, про **службу** та просто про життя — лаконічно, захопливо, іноді з легкою іронією, завжди дуже відверто та по-справжньому.

Знаєте, коли стає особливо важко стягувати все, що зараз несеться, цей канал дуже допомагає відволіктися і зазмелитися.

Трохи підняти настрій і відчути грунт під ногами.

Тому дуже рекомендую підписатися  [https://t.me/JonFromSkellige](https://t.me/JonFromSkellige)

Щиро рекомендую, хоч цей допис тут і в рамках [#реклама](?q=%23%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B0).