У полоні досі залишаються наші люди.

Для них час не ділиться на будні, вихідні чи свята. Кожен день — це очікування, біль і надія повернутися додому.

Ми маємо пам’ятати про них. Говорити про них. Робити все, щоб жодне ім’я не залишилося забутим.

Миколаїв чекає на кожного й кожну.