1 вересня у нашій сім’ї має ось такий вигляд:
 
Дмитро - студент.
Соломія - школярка.
Стефанія - дошкільнятко.
Марко Сергійович - козакує.
 
Я б хотів у такий день писати про успіхи дітей і щоб ви у коментарях ділилися вашими радощами. Але буду писати про болюче. І вкрай важливе.
 
У Соліній школі встигли провести урочисту лінійку, далі - тривога і бомбосховище. 
Що дуже погано, але в прифронтових областях що таке святкування 1 вересня на шкільному подвір’ї вже давно не знають. Зате добре знають, що таке навчальний процес у підземних школах і шкільних бомбосховищах. 
 
Столиця в принципі за останній тиждень перейшла на запорізько-харківсько-херсонський ритм життя, коли рахують не тривалість повітряних тривог, а тривалість пауз між ними.
І гарантії, що подібний «вайб» не пошириться на інші регіони, - немає взагалі.
 
А це означає, що якісь школи будуть схилятися до переведення навчання в онлайн-режим, якісь - офлайн в укриттях.
Як показала практика попередніх років, це про доступність до освітнього процесу, але, на жаль, не про його якість.
 
Ми страждаємо і потерпаємо щодня. росія нищить економіку і ламає людські долі. Але є дещо, що ми точно не маємо віддати росіянам - освіту наших дітей. 
І це той випадок, коли самовідданої роботи наших вчителів (дай Боже їм усім здоров’я і щира дяка за працю) може бути недостатньо за вищеописаних умов.
 
І за цих обставин ми, батьки, маємо підставити плече педагогам.
Ніхто не каже, що батьки мають замінити вчителів. Це неможливо.
Але ми маємо і мусимо зробити все, щоб запобігти освітнім втратам наших дітей. Бо це наші діти!
І це наша за них відповідальність.
 
Так, я знаю, що після важкого робочого дня, після тривог і прильотів, повернувшись додому та пробігшись по треку «кухня-пралка-комуналка», менше за все хочеться занурюватись у шкільну програму, розбиратись у формулах, правилах правопису і згадувати, столицею чого є Антананаріву.
 
Але пригадайте, як оце бувало, ви заглядали у кімнату до сина/доньки і бачили, як під час онлайн-уроку вони відкривали на екрані ще одне віконечко і на беззвучному грали в онлайн-ігри або чатились із друзями.
 
Допомогти дітям. Пройтись по уроках. Перевірити, чи засвоївся матеріал. Чи зроблена домашка. Час, який ми виділимо на це зараз, – найкраща інвестиція у майбутнє наших дітей!
Це ще одне поле битви, яку ми не можемо програти росіянам.
Битву за розумних українських дітей!
 
P.S. У День знань я хотів би побіжно згадати про проєкт Safe&Smart, який наш фонд запустив кілька років тому. Завдяки вашим донатам, підтримці українського бізнесу та наших партнерів з-за кордону, ми забезпечили навчальним обладнанням і сучасною технікою 98 шкільних укриттів та підземних шкіл. 
Провели повну реконструкцію одного шкільного укриття, і ще одне в процесі.
 
Бо тривога може перервати урок. Але вона не повинна зупинити навчання.
Тож на початку цього навчального року маю два прохання.
Спробуймо знаходити більше часу для своїх дітей.
І підтримаймо Safe&Smart, щоб діти, які прагнуть знань, могли здобувати їх безпечно. Як і ті, хто їх вчить!
[https://send.monobank.ua/jar/8Npn8bcPKB](https://send.monobank.ua/jar/8Npn8bcPKB)
 
З Днем знань усіх дітей, батьків і вчителів!
Обійняв. Подякував. Працюємо, панове!