Чи розповідали вам в дитинстві страшилки? 
Досі пам’ятаю як в садочку був період таких історій, **серед них самими страшними були ті, що стосувались інтимної теми**. Ось те, що врізалось в пам'ять на роки:

 Дівчинка яка довго сиділа в туалеті та викакала всі нутрощі
 Історія про сестричку, що відрізала пеніс маленькому братику аби він перестав впісюватись і мама більше не називала брата «пісюнцем». 

До речі, останню історію навіть, вихователі пошепки переповідали одна одній. Що наштовхує мене на думку про можливу правдивість описаних подій.

 **Чому ці теми в дитинстві лякали найбільше? **
Бо в інтимних темах і так було багато незрозумілого, а ще відчувалось – «ця тема заборонена», «про неї в голос не говорять». Дорослі, говорячи, завжди переходили на шепіт. А потім, діти – так само пошепки розповідали їх одноліткам, аби дорослі не почули.

****Чи нормальним є інтерес дітей до таких історій? **
Цілком. Це стосується і страшилок, і інтимних тем. **І чим більше дорослі намагаються приховати від дітей останню тему, тим більше допитливості вони цим викликають**. Дитиною, я швидко зрозуміла: якщо дорослі на кухні перейшли на шепіт, значить зараз розповідають щось дійсно цікаве.


А як у вас було з цим в дитинстві? Діліться в коментарях.

[#цікаве](?q=%23%D1%86%D1%96%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%B5)