Чому ж так виходить, що любляча мати не хоче відпускати свою доньку в доросле життя? 
**Причин може бути кілька.**

У сім'ях, де шлюб матері тріщить по швах, або де вона виховувала дитину сама, виникає явище **психологічного інцесту**. 
Мама несвідомо робить із доньки свого емоційного партнера. Донька вислуховує її скарги, розділяє її самотність і контейнує емоції.
**Коли у доньки з'являється реальний чоловік, для мами це відчувається як справжня зрада.** Вона втрачає свій головний емоційний ресурс, тому підсвідомо намагається очорнити зятя, щоб повернути доньку у «сім'ю».

Для мами материнство було єдиним способом легалізувати власну значущість. Вона поклала своє життя на «виховання дитини», поховавши свої хобі, кар'єру та сексуальність. **Сепарація доньки оголює страшну правду**: мамі доводиться залишитися наодинці зі своїм порожнім життям (або з чоловіком, з яким давно немає нічого спільного, крім дитини). Гіперопіка – це судомна спроба уникнути зустрічі з цією порожнечею.

Якщо мати має неопрацьований травматичний або дефіцитарний сексуальний досвід (аб'юз, зради, шлюб без задоволення), вона автоматично проектує його на стосунки доньки. 
Мама щиро переконана, що «_усі чоловіки хочуть лише одного_», «_він тобою покористується і кине_» або «_секс – це обов'язок, який треба терпіти_». 
**Вона намагається врятувати доньку від уявного болю**, але насправді просто транслює їй свій застарілий страх перед чоловіками.

[#стосунки](?q=%23%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B8)