Найголовніша перевага самотнього життя – це в основному те, що **увесь час повністю належить вам. **
Я зараз про тих, хто дійсно живе сам, без батьків та малих дітей. До такої розкоші швидко звикаєш: хочеш подивитись фільм, просто відкриваєш той, що давно хотілося переглянути. Захотілось раптом гайнути в інше місто – нема проблем, треба тільки забронювати поїздку в найближчі вихідні. 

 **Але все змінюється, коли ми починаємо стосунки** – нам доводиться домовлятись, питати думку іншого, зважати на його бажання, графіки, потреби. Все це потрібно збалансовувати, а інколи й відкладати спонтанні поїздки до того часу, коли наші графіки дозволять зробити це разом. 

 **На ранніх стадіях взаємин, особливо коли відносин довго не було, це може видатись складним. **Навіть створити враження загрози нашій незалежності. То ж я думаю, що психологам, разом з порадами «`відстоювати свої кордони`» є сенс давати поради «`вміти йти на компроміс, якщо ви дійсно хочете створити пару`».

Бо як на мене, в соцмережах зараз надто багато говорять про власні кордони і замало про здоровий компроміс в спробах побудувати стосунки.

А що про це думаєте ви? 

[#стосунки](?q=%23%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B8) [#пара](?q=%23%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0)