Сценарій, коли колишня дружина раптово стає абсолютно безпорадною – не може розібратися з лічильниками, перевезти речі, викликати майстра чи прибити карниз – це витончена психологічна пастка. 

**Вона свідомо чи підсвідомо грає роль дитини,** яка без колишнього чоловіка просто пропаде. Чоловік у цій грі моментально ведеться на архетип «рятівника» та «героя». 

Проте регулярні виїзди на подібні побутові виклики означають лише одне: **він продовжує нести відповідальність** за життєдіяльність жінки, з якою розлучився, підживлюючи її інфантильність власним ресурсом.

 Ці рятувальні операції мають руйнівний вплив на сексуальність нової пари. Чоловік витрачає свій дефіцитний ресурс захисника та покровителя на сторонній території. **Нова партнерка в цій системі рано чи пізно буде змушеною займати позицію жорсткої, контролюючої жінки**, щоб утримувати власні кордони. Що, зрештою, не принесе парі нічого доброго.

 Як вважаєте, де межа між адекватною допомогою та використанням чоловіка як безкоштовного побутового раба? Напишіть у коментарях 


[#стосунки](?q=%23%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B8) [#пара](?q=%23%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0)