Загалом, історики погоджуються, що в ісламському світі та Візантії більшість невільників утримувались в якості домашніх рабів, **підвищуючи тим соціальний статус своїх власників**. 

Власник міг більше не виконувати чорну роботу, переклавши її на раба.
Але, жінки-рабині (не наложниці) могли утримуватись і для інших цілей, зокрема сексуальних. Припускають, що **їх могли використовувати для комерційної проституції**. Хоча на рівні закону існувала сувора заборона на подібне використання.  

Однак заборона не означала, що такого не відбувалося. Історичні джерела та дослідження фіксують випадки, коли **рабинь використовували для отримання прибутку від сексуальних послуг**. Такий собі «домашній бізнес». 

 Доречі, заможні римляни могли рідше користуватись послугами публічних повій, купуючи собі рабиню суто для сексуальних утіх, оскільки **це було вигідніше ніж регулярне відвідування будинків розпусти**. 

 Цікаво, скільки явищ в історії ми називаємо «проституцією» там, де насправді йшлося про сексуальну експлуатацію людей, які взагалі не мали можливості відмовитися?


[#історія_сексу](?q=%23%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83) [#цікаве](?q=%23%D1%86%D1%96%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%B5)